Відбір на чемпіонат Европи 20-21

У цьому топі будуть поститися випуски дайджеста присвячені грі збірної України у відборі на Евро 20-21

Сьогодні хочу запропонувати вашій увазі перший випуск "Кальмар дайджеста" українською мовою. Давно вже слід було це зробити, але я старався не нехтувати і інтересами російськомовної частини моєї аудиторії. Нажаль, ця любов була не взаємною, тому далі тільки так. Ну а присвятити перший випуск я вирішив національній збірній України. Точніше її старту у відборі до Евро 21-22.

Для початку нагадаю, що жереб подарував нам у суперники збірні Швейцарії, Бельгії, Норвегії та Вірменії. І у першому матчі нас очікував нелегкий виїзд у країну вікінгів. Норвежці, як і ми, в міжсезоння змінили головного тренера, тому при підготовці довелося спиратися на товариські матчі, в яких, як ви розумієте, не завжди грають найсильніші. Проте суперник виявився з тих, хто грає в свою гру, а не пристосовується до оппонента. Тому і зіграли норвежці так як і в товарняках - з яскравовираженим акцентом на фланги. Ми були до цього готові. На папері. А от ким зупиняти мобільних крайків було не зовсім зрозуміло. Флангові півзахисники у нас наче і є, але або не настільки швидкі, як потрібно, або атакуючого плану. Тому захищатися вирішив опорними півзахисниками. Забігаючи наперед скажу, що тактика не виправдала себе, і перемога стала скоріше подарунком генератора. Суперник хоч і не відчував себе вільно, але створив достатньо моментів, щоб претендувати не тільки на нічию, а навіть і на перемогу.

Склади команд:

Розпочали ми - краще й не придумаєш. Вже на 4-й хвилині позиційна атака українців завершилася прострілом Філіппова в центр воротарського майданчика, де забутий суперниками Ярмола поклав мяч у правий кут воріт. Уже в наступній атаці норвежці майже сквитали рахунок, але Коваль не підвів. Гості продовжували тиснути і створили ще кілька небезпечних моментів на 10-й і 12-й хвилинах, але забити вдруге змогли тільки на 20-й. Філіппов отримав не тільки пас від Захаревича, а ще й по ногах від Вестбе. Призначений 11-метровий реалізував сам постраждалий - 2:0!!! Але тут уже норвежці зрозуміли, що щось пішло не так і пішли вперед. І уде на 24-й хвилині один гол таки сквитали. Причому як! Перший удар головою від Йонсена після навісу в штрафний майданчик Кваль ще парирував. Прямо на Серлота, який ударив з льоту. Але Коваль і тут виявився на висоті. Ситуацію, здавалося, розрядив Гармаш, який виніс м'яч подалі від воріт, але на підборі першими були господарі поля, які короткою стіночкою відрізали дебютанта збірної лівого захисника Алексанова, далі був ще один навіс, удар головою Томассена і, зрештою, гол. На цьому гра трохи заспокоїлася і перейшла в фазу позиційної боротьби. Наступний момент команди створили аж на 44-й хвилині, та й то удар Ярмоленка виявився слабким і особливої небезпеки не ніс.
На другий тайм вийли Шахов і Коноплянка, і стало набагато веселіше. Після низки моментів, створених обома командами, на 63-й хвилині українці вимутили шедевр. Коноплянка перехопив пас на фланг і віддав м'яч в центр Шахову. Той зіграв в стіночку з Савчуком і гарматним ударом поклав круглого під праву для воротаря штангу!

ГОЛ!!!! 3:1:

Далі пішла гра на зустрічних курсах. Атакували і гості, і господарі. Але забити змогли лише футболісти збірної Норвегії. Знову провалився лівий фланг, ніхто не зміг завадити Джінічу скинути м'яч під удар автору першого гола... 3:2 і грати ще майже чверть години. І тут сталося те, чого уже ніхто не чекав. Кутовий біля воріт гостей, навіс у штрафний, Джініч перестрибує Захаревича, удар! Гол! Жуй!!! Штанга!!! Тобто не штанга, а лівий захисник українців Алексанов, якого при бажанні можна звинуватити в обох пропущених м'ячах, адже саме з його влангу йшли результативні навіси реабілітовується вибивши м'яч з лінії воріт!!!!!! Практично це був останній шанс господарів врятувати матч. Далі уже наші впевнено довели матч до перемоги і удар головою Хачеріді на 93-й хвилині хоч і не прийшовся в площину воріт, але поставив смачну, жирну крапку. Перемога!!! Заслужена, хоча й не без везіння, але перемога. Зрештою, щастить завжди сильнішим, чи не так?

Статистика матчу:

У паралельному матчі Швейцарія на виїзді здолала Вірменію 2:1, тому таблиця зараз виглядає так

Таблиця Групи Н:

У наступному матчі ми приймаємо Вірменію.

Слава Україні!!!
Україно - вперед!!!

Дякую за написаний матеріал, дуже цікаво! Слава Україні!

Героям слава! Тимур, це ти?

Так, хто ж ще)

У другому матчі відбору наша національна збірна зустрічалася з вірменами. Суперник не найсильніший, тому особисто я очікував легку перемогу, мінімум у 2 м'ячі. Тим більше, що один з лідерів гостей Мхитарян травмувався, і участі в матчі взяти не зміг. Але не так сталося, як гадалося. Вірмени виявилися міцним горішком, і ледве не відправили українців в нокаут. Але давайте про все по порядку.
Команди вийшли на поле у таких складах:

Гості очікувано вибрали роль другого номера і навіть за відсутності Мхітаряна зібралися грати через фланги. Господарі поля здивували відсутністю опорника, без якого вони ще не грали жодного матчу під керівництвом нового керманича. І на початку матчу здавалося, що така тактика збірної України спрацює. Футболісти в жовтій формі багато комбінували на підступах до штрафного майданчика суперника, який нічого іншого крім тактики дрібного фолу здавалося запропонувати не міг. Тим не менше, вся ця метушня ні до чого серйозного так і не призвела, бо дійсно небезпечних моментів ми так і не побачили. Тому гол українців виявився дещо несподіваним. В результаті короткої перепасовки між Шаховим, Філіпповим та Захаревичем останній опинився з м'ячем на ударній позиції і не схибив! Гол!!! 1:0. Здавалося, що це тільки початок і вже на 32-й хвилині господарі подвоїли рахунок. Козакевич першим же докиком до м'яча збільшив розрив у рахунку і, здавалося, поставив хрест на сподіваннях гостей розжитися хоча б очком у цьому матчі. Гра знову перейшла у спокійне русло, де одні не могли, а другі вже не дуже-то й хотіли. Новий сплеск активності відбувся на початку другого тайму, коли господарі створили кілька моментів, але особливої гостроти там не було. Але футбольним богам зненацька захотілося видовища. І в останні пів години ігрового часу вони змусили команди прокинутися і показати те, заради чого уболівальники приходять на стадіон - ГРУ! Розпочалося все з червоної картки Гармашу на 62-й хвилині. Порушення там було, сперечатися не буду, але чи тягнуло воно на червону картку? Хто зна... В будь якому випадку, в списку замін менеджера збірної України першою була заміна лівого півзахисника на центрального, а вже потім "антикризова", під видалення центрального захисника. Штрафний майже з лінії штрафного (пробачте за тавтологію) майданчика ледь не дозволив гостям скоротити відрив у рахунку, але Захаревич вибив м'яч практично з лінії воріт. В повітрі запахло смаленим і господарі, щоб не спокушати долю, вирішили, що поки вони атакують, то пропустити не можуть. І три наступні моменти створили саме вони. Спочатку Філіппов зігравши в стінку з Коноплянкою вирвався на ударну позицію, але по воротах не влучив. Уже через хвилину у нього було ще одна спроба, але конвертувати пас Козакевича у гол він не зміг. А трохи згодом уже сам Козакевич протягом однієї хвилини міг відзначитися тричі! Але перші два його удари заблокували гравці збірної Вірменії, а третій був надто невлучним. Не забиваєш ти - забивають тобі. Спрацювало це правило й цього разу. Чим менше часу залишалося до фінального свистка, тим менш активно діяли українці. І якщо кілька моментів в атаці вони по інерції все ще створили, то в захисті відсутність одного гравця відчувалася все сильніше і сильніше. І на 87-й хвилині таки репнуло - Аракелян відібрав м'яч у Шахова і просто вибив його вперед в сторону Хачатряна. А той вліз в діру в обороні (Гармаша ж не було) і пробігши половину поля з Сагайдаком на плечах таки сквитав один гол. Та дії правого захисника все ж варто відзначити - він суперника таки наздогнав, просто не зміг відібрати м'яч. Зате він реабілітувався уже під час наступної атаки вірмен. Кутовий біля воріт господарів подав Андонян, Оганесян виграв боротьбу у Ордеця і таки зміг пробити, але Сагайдак ліквідував загрозу, вибивши круглого буквально з лінії воріт! Ну а за останню атаку гостей на 93-й хвилині виробники валідолу однозначно виписали премію Хачатряну. Той на останніх секундах за рахунку 2:1 ледь не повторив свій подвиг з забіганням у зону відсутнього Гармаша, але вихід один на один з кіпером реалізувати не зміг - підвела точність. А на біьше вірменам уже не вистачило часу.

Як бачимо, уже другий матч відбору Генератор щадить українців. Їхні перемоги хоч і важко назвати незаслуженними, але і частка фарту там ну дуже велика. Наступний матч на виїзді з міцними швейцарцями, тому про халяву варто забути. Там уже можна буде покладатися лише на власні сили.
Ну і наостанок згадаємо про паралельний матч нашої групи - у ньому бельгійці вдома поступилися норвежцям 1:3. Ну а ми як мінімум на найближчі 3 тижні стали одноосібними лідерами

Слава Україні!!!
Україно - вперед!!!

Третій, і останній матч відбору до ЧЄ в цьому сезоні грали на виїзді зі швейцарцями. Забігаючи наперед (все одно матеріал виходить з запізненням, так що результат усі і так знають) скажу, що зіграли вкрай погано. Це поразка не збірної, а тренера. Хоча і зі складом були певні проблеми.

Через зайнятість в матчах єврокубків багато лідерів були не в найкращих кондиціях: Хачеріді, Сагайдак і Гаєвський не з'явилися на полі; Захаревич і Коноплянка вийшли лише у другому таймі; Гармаш взагалі дискваліфікований... Тим не менше, склад був доволі бойовий. Основна проблема - невміння тренерського штабу грати проти міцного центру поля. Суперник не здивував нічим. Просто зіграв у свою гру. Ми ж спробували придумати велосипед, хоча можна було обійтись і без цього. Все ж таки саме ми були фаворитом, і оппонент повинен був шукати шляхи нейтралізації наших козирів, а не навпаки.
Почалося все з голу господарів. Перші кілька хвилин команди ніби придивлялися одна до одної, аж раптом швейцарці виграли боротьбу в центрі поля, в кілька короткий пасів вивели Ібрахімі віч на віч з Ковалем (провалився Подоляк) і той не схибив. 0:1. Українці спробували відповісти, але змогли видавити з себе лише дальній удар Степаненка прямо у руки воротарю на 17-й хвилині. Наступний момент довелося чекати аж 20 хвилин. Цього разу кіпера господарів потурбував Циганков. З тим же успіхом. Приблизно так само загрожували нашим воротам і швейцарці. Вони в основному правим флангом діяли, але якщо наші били у воротаря, то вони просто не попадали навіть у рамку.
У другому таймі було трохи цікавіше. Щоправда лише у останні півгодини. До 65-ї хвилини команди бились головами об стіну в центрі поля. Моментів не було ні в тих, ні в інших. Але після того як господарі змарнували чергову можливість збільшити відрив у рахунку, гості все-таки спробували відігратися. На полі з'явилися Захаревич та Коноплянка. Не одразу, але це дало результати у вигляді моментів на 78-й, 87-й та 91-й хвилинах. Але у першому з них добре зіграв воротар, а обидва інші удари навіть не потрапили у ствір воріт. Символічно, що остання атака збірної України завершилася втратою м'яча у простій ситуації. Не заслужили... Навіть на нічию...

Статистика стверджує, що більш справедливим результатом була б нічия. Може й так, але загалом цю гру можна охарактеризувати так - "игра была равна, играли два г@вна". Не хочу образити суперника, просто ні швейцарці, ні українці нічого надзвичайного не показали. Власне, навіть сам огляд сьогодні вийшов дуже куцим саме тому, що вартих уваги моментів практично і не було Господарі виграли, реалізувавши практично єдиний шанс у матчі. Виграли на мою думку справедливо. Ну а гості отримали дуже хороший урок. І головне - вчасно. В відборі ще нічого не втрачено. Зіграно всього 3 матчі з 8. Вся боротьба ще попереду. А ось у Лізі Націй все розпочнеться і закінчиться уже в цьому сезоні. І суперники там дуже не прості. З ними буде набагато важче, так що ляпас від Швейцарії отримали дуже вчасно. Сподіваюся, що тренерських поразок більше не буде .
Ну а в паралельному матчі вірмени розбили бельгійців з рахунком 4:2. Так що турнірна таблиця на данний момент виглядає так


Слава Україні!!!
Україно - вперед!!!

Матч був надзвичайно важливим. Не в плані результату. Зрештою, ще всього лише Ліга Націй - напівтовариський турнір. Важливим матч був для керманича збірної України, який наразі керує клубом саме турецької ФФ. Та й сьогоднішній оппонент - один з найзатятіших, не побоюсь цього слова, ворогів, хоча 3 сезони тому був наставником. Цей факт і виявився вирішальним. Гості вирішили не ризикувати і вибрали гру на відбій. Господарі поля теоретично повинні були бути готові до автобуса (на це натякав виїздний матч турків з ірландцями у відборі на Євро), але вирішили перестрахуватися і, як і гості, вибрали захисну формацію

Щоправда, при цьому зробили ставку на швидкий розіграш м'яча. Сюрпризом також повинен був стати перевід Коноплянки з флангу в центр поля. Що стосується гри, то тут особливо розповідати немає про що. Українці 85 хвилин відчайдушно штурмували оборонні редути турків. Але по справжньому небезпечних моментів створити так і не вдалось. Зазвичай всі атаки завершувалися дальнім ударом. Можливо, якби грали у дощ, то така тактика і принесла б результат, але на небі сяяло сонечко, а в рамці суперника божив Демірчан, який і став найкращим гравцем гостей у матчі. Не хотілось би шукати виправдання у вилученні одного з найкращих гравців господарів Захаревича, але як не крути, воно таки вплинуло. В останні 30 хвилин матчу саме він повинен був піднятися з позиції опорника на позицію центрального півзахисника і як кількісно, так і якісно збільшити тиск на ворота. Але сталося те, що сталося. Останні півгодини жовто-блакитні відіграли у меншості. І відверто кажучи, якби у турків була хоч краплина сміливості, то все могло закінчитися набагато гірше. В останні 5 хвилин матчу вони все-таки спробували атакувати, і одразу створили кілька моментів. Більше про саму гру сказати власне і нічого. Достатньо просто глянути статистику матчу

Як бачите, з 22-х завданих українськими футболістами ударів лише 2 наносились з меж карного майданчика. У рамку воріт не потрапив жоден. Гості прекрасно справилися з завданням не пропустити. Добре, що про атаку вони зовсім не думали.
Відкритим залишається лише питання, хто з двох менеджерів виявився боягузом. Адже ресурси у обох збірних доволі пристойні, було ким йти в атаку і перемагати. Думаю, відповідь на це питання ми отримаємо у матчі відповіді. А поки що залишається константувати факт, що крісло під тренером жовто-блакитної дружини якщо не захиталося, то принаймні почало відчутно потріскувати. Звісно, що про звільнення мова покищо не йде, але ключовим у цій фразі є саме слово "покищо". Команда в 4-х офіційних матчах цього сезону набрала лише 7 очків з 12. Трохи більше половини. А мова, нагадаю, йде про діючого бронзового призера мундіалю. Про фінал Ліги Націй минулого сезону я вже й не згадую. Думаю, до кінця сезону збірна таки дограє під керівництвом нинішнього керманича, але далі все буде залежати від результатів. Невиразну гру з Норвегією та Вірменією частково можна було виправдати тим, що команда таки перемагала. Швейцарія стала першим дзвінком. Туреччина - другим. А попереду ще й виїзд не куди небудь, а в Італію. Та й норвежці будуть надмотивованими. Вони поразку в відборі на Євро точно забути не встигли... Так що треба збирати шмарклі і доводити, що в трійку призерів минулого чемпіонату світу ми потрапили недарма. Або зосереджуватися на клубі. Третього не дано.
В паралельному матчі, до речі, теж була зафіксована нічия. Тільки результативна - 2:2. Так що боротьба тільки починається.


Слава Україні!!!
Україно - вперед!!![/quote]

Насамперед хочу вибачитись за те, що не було огляду матчу з Італією. Там просто так зірки зійшлися: з одного боку в мене напружений графік був (я крім основного клубу ще ІОшу потихеньку), з іншого - в матчі з Італією як шило з мішка вилізла зовсім неочікувана проблема, яку хотілося вирішити. Тому весь вільний час йшов на підготовку до матчів, а не на писанину Але після гри з новежцями трохи попустило, і бажання писати таки повернулось. Але розпочнемо ми таки з матчу проти вікінгів.

Суперник був уже знайомий. З ним уже грали у відборі на Євро. Той матч був першим офіційним для мене на чолі націоналки, і хоч закінчився перемогою, але залишив прор себе неприємні спогади. Норвегія - команда, яка основний акцент робить на гру флангами. Типовий британський футбол: пройшов по флангу - навісив - удар головою - ГОЛ! І в тому матчі нас добряче покошмарили саме фланги суперника. Добре, що ККД такої тактики зазвичай не дуже високий. Ну а оскільки фланги національної збірної України в цьому сезоні можна спокійно називати ахілессовою п'ятою команди, то головне питання перед матчем було "чи зможуть і цього разу жовто-блакитні забити більше, ніж пропустять?"
Стартові склади команд дещо здивували

У господарів нарешті повернувся після трьохматчевої дискваліфікації Гармаш, що без сумніву укріпило центр оборони. Але це повернення було очікуванним, а от Алексанов і Циганков на флангах викликали сумніви та побоювання. Перший взагалі лише раз з'являвся у офіційному матчі збірної. Причому це був саме матч з норвежцями. Він там зіграв флангового захисника і на останніх хвилинах матчу врятував збірну від втрати очок, вибивши мяч з лінії воріт. На фарт вийшов . Півзахисник москальського Локомотиву теж не частий гість у стані збірної. І навряд чи щось зміниться, навіть враховуючи дефіцит кадрів на позиції. Вже на 33-й хвилині його довелось міняти на Шевченка. І тренер вгадав з заміною! Навіть двома - з пасів Шевченка двічі забив новобранець Рошка, який став одним з героїв матчу. І за появу якого треба дякувати менеджеру молодіжки ApeLs1n'у. Гравець у збірній з'явився за лічені години до матчу.
А розпочиналось усе з атаки норвежців, яка закінчилась дальним ударом. Потім наші спробували. Знову атака в відповідь. А потім 20 хвилин команди тактично ганяли мяч в центрі поля, без моментів. Здавалось, суперник остаточно заволодів ініціативою. По інерції біля воріт господарів ще було два хороших моменти, і тут вистрелили заміни - Шевченко пройшов по голому фланзі і навісив, а молодий Рошка перестрибує Торвалдсена і забиває перший гол жовто-блакитних! Знову обмін моментами, але на перерву пішли за мінімальної переваги господарів поля. Зате ми побачили гол "з роздягалки" - нападаючий (sic!) Філіппов в підкаті (!!) перехоплює м'яч і віддає на Шевченка. Черговий навіс... удар головою Рошка - ГОЛ!!! 2:0!!!
Далі був черговий обмін моментами на 55-60 хвилинах. А на 61 - 3:0!!! Знову Торвалдсен упускає нападаючого збірної України, цього разу Філіппова, який в стилі свого молодого напарника по атаці збірної головою вбиває 3-й цвях у домовину надій вікінгів. Причому майже до кінця матчу суперник вже не опирався. Лише на 80-й та 84-й хвилинах спробував скоротити розрив у рахунку і забити гол престижу, але це був не вечір гостей. 3:0, і надія на краще майбутнє. Але в матчі з турками буде важко...

Що стосується "бонусу" в вигляді матчу з "макаронами" (маю право так називати, бо сам тут живу, і чудово розумію, чому їх так називають) то робити великий огляд нема сенсу. А маленький, як не парадоксально, саме зараз немає часу робити. Постараюсь зранку завтра дописати... Поки що ловіть те, що є